Я люблю:

 
 
 
Rambler's Top100
 
 
 
 

дипломная работа «Організація обліку витрат і виходу продукції рослинництва»

Вид:дипломная работа

Описание

Теоретичні основи організації обліку витрат на виробництво і виходу продукції рослинництва. Облік витрат на виробництво і вихід продукції рослинництва. Аудит витрат на виробництво і вихід продукції рослинництва.

Скачать бесплатно [140 K]


8 «Нематеріальні активи»;

- собівартість реалізованої іноземної валюти, яка для цілей бухгалтерського обліку визначається шляхом перерахунку іноземної валюти в грошову одиницю в еквіваленті, вираженому в грошовій одиниці України за курсом Національного банку України на дату продажу іноземної валюти, плюс витрати , повязані з продажем іноземної валюти;

- собівартість реалізованих виробничих запасів, яка для цілей бухгалтерського обліку складається з їх облікової вартості та витрат, повязаних з їх реалізацією;

- сума безнадійної дебіторської заборгованості та відрахування до резерву сумнівних боргів;

- втрати від операційної курсової різниці (тобто від зміни курсу валюти за операціями, активами і зобовязаннями, що повязані з операційною діяльністю підприємства);

- втрати від знецінення запасів;

- недостачі і витрати від псування цінностей;

- визнані штрафи, пені, неустойка;

- витрати на оплату матеріальної допомоги, на утримання обєктів соціально-культурного призначення;

- інші витрати операційної діяльності.

Для обліку інших витрат операційної діяльності використовують рахунок 94 «Інші витрати операційної діяльності». На рахунку 94 «Інші витрати операційної діяльності» ведеться облік витрат операційної діяльності підприємства, крім витрат, які відображаються на рахунках 90 «Собівартість реалізації». 91 «Загальновиробничі витрати». 92 «Адміністративні витрати». 93 «Витрати на збут».

Склад витрат згідно з П(С)БО 16 «Витрати» показано в додатку Е.

Також існують і валові витрати. Валові витрати - це сума будь-яких витрат підприємства в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, що здійснюють як компенсацію вартості товарів (робіт, послуг), які купують для використання у власній господарській діяльності.

Між валовими витратами та витратами виробництва (діяльності) є певні відмінності та взаємозвязок.

Відмінності валових витрат і витрат виробництва (діяльності) у наступному:

1. Валові витрати - обєкт податкового обліку, а витрати виробництва (діяльності) - обєкт фінансового обліку.

2. До валових включають будь-які витрати, повязані з придбання сировини, матеріалів (робіт, послуг). На витрати виробництва (діяльності) вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей не відносять, а лише списують їх витрачання. У фінансовому обліку вартість отриманої сировини, матеріалів обліковують у складі виробничих запасів.

3. До валових витрат включають попередню оплату постачальникам за товарно-матеріальні цінності. Грошові кошти, перераховані як попередня оплата, у фінансовому обліку витратами виробництва (діяльності) не вважають, а зараховують до складу дебіторської заборгованості.

4. Амортизацію основних засобів у валові витрати на включають, а відносять до витрат виробництва (діяльності) та обліковують у складі виробничої собівартості продукції виробничих накладних, адміністративних та збутових витрат.

5. Валові витрати обліковують, щоб визначити оподатковуваний прибуток. Витрати виробництва (діяльності) обліковують для визначення собівартості виробленої продукції (робіт, послуг) і обчислення фінансового результату діяльності підприємства.

6. Витрати на сплату штрафів, неустойки, пені за порушення умов господарських договорів на користь інших осіб не включають до складу валових витрат. У фінансовому обліку визнані штрафи, пені, неустойки включають до витрат виробництва (діяльності) і обліковують у складі інших витрат операційної діяльності.

Спільним в обліку і валових витрат і витрат виробництва (діяльності) є наступне:

- валові витрати і витрати виробництва (діяльності) базуються на основі спільних первинних документів;

- традиційні витрати виробництва (діяльності), зокрема витрати на оплату праці, на соціальні заходи, на обовязковий аудит тощо, є одночасно й валовими витратами.

Усі витрати підприємства поділяються на 4 групи (рис.1.1.)

102

Рис.1.1. Види валових витрат

1.3.Нормативне та інформаційне забезпечення обліку витрат на виробництво та виходу продукції рослинництва

Основним нормативним документом, який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, є Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Що стосується витрат на виробництво та виходу продукції, то вони регулюються і опираються при своєму визначенні на цей закон.

Також одним із основних нормативних документів являється Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», який містить загальні положення, визнання, склад, обрахунки, їх ведення в бухгалтерській звітності. П(С)БО 16 є повним відображенням сутності витрат, дає їм повну характеристику.

Відповідно до П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати», витрати - це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобовязань, які призводять до зменшення власного капіталу. Таке визначення поняття «витрати» передає зміст витрат діяльності, які відображаються у Звіті про фінансові результати, але не виражає сутності категорії «витрати виробництва» на рівні виробничого процесу. Оскільки, відпуск сировини і матеріалів у виробництво не супроводжується ні зміною величини активів, ні зміною величини пасивів, а призводить до змін в структурі активу підприємства.

У податковому обліку використовують поняття «валові витрати», які, відповідно до ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» від 22 травня 1997 року № 283/97-ВР (зі змінами та доповненнями), являють собою суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Валові витрати визначаються за правилом першої події з метою обчислення розміру оподаткованого прибутку і на передають зміст поняття «витрати виробництва» з точки зору процесу виробництва. Адже, вартість запасів придбаних для виробництва певної продукції відображається у складі валових витрат одразу після їх оприбуткування на складі, або ж за фактом оплати. А , на витрати виробництва такі видатки відносяться в міру їх списання зі складу на виробництво.

Управлінський облік законодавчо не регламентується, тому не має офіційно затвердженого поняття, яке б відтворювало зміст категорії «витрати виробництва» в управлінському аспекті. В Методичних рекомендаціях з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у с/г підприємствах затверджених наказом Державного комітету промислової політики України від 2 лютого 2001 р. №47 для підприємств промислової політики в п.15 зазначається, що витрати на виробництво продукції створюють виробничу собівартість продукції (робіт, послуг) і у виробничій сфері до таких витрат належать усі витрати, повязані з функцією виробництва продукції.

Отже, в нормативних джерелах зустрічається поняття «витрати» і відсутнє поняття «затрати». Натомість огляд економічної літератури свідчить про відсутність єдиної точки зору щодо правомірності використання цих двох понять. На думку, В. Сопко потрібне чітке розмежування цих понять. Оскільки, затрати - це термін процесу використання речовин та сил природи у процесі конкретного виду операційної (або не операційної ) діяльності та повязані з виготовленням чітко визначеного виду виробу, а витрати - це термін, що характеризує процес придбання ресурсів. М. Врубльовський вважає, що поняття «затрати на виробництво» і «витрати виробництва» є тотожними, оскільки в основі їх визначення лежить вартісна оцінка основних засобів, матеріальних, трудових ресурсів, спожитих у виробництві. Під «витратами виробництва» він розуміє амортизацію і вартість матеріальних і трудових ресурсів підприємства, спожитих за певний період часу в процесі основного і допоміжного виробництва. О. Каверіна відмічає, що в російських нормативних і учбових виданнях для визначення поняття «спожиті ресурси» або «гроші», які необхідно заплатити за товари і послуги у більшості випадків використовують як синоніми три поняття: «затраты», «расходы», «издержки».

В іноземних виданнях з бухгалтерського обліку, зазначається, що англійський термін «costs», який можна перекласти на українську мову як «затрати» чи «витрати», має велику кількість значень. У найбільш загальному розумінні витрати - це представлена в грошовому вираженні величина ресурсів, використаних на певні цілі. Для більш точного визначення цього терміна запропоновано вживати разом з ним додаткове слово, яке б розширювало та уточнювало зміст вихідного поняття в конкретних ситуаціях. Наприклад, «costs of production», що в перекладі з англійського означає «витрати (або затрати) виробництва».

Аналіз літературних джерел свідчить, що поняття «витрати виробництва» своїм корінням сягає творів В. Петті, в «Трактаті про податки та збори» якого викладено теорію складу витрат виробництва та сформульовано закон вартості. Особливої уваги заслуговує трудова теорія вартості К. Маркса, оскільки радянські економісти в своєму розумінні поняття «витрати виробництва» довгий час наслідували основні положення цієї теорії. К. Маркс у третьому томі «Капіталу» формулює наступні поняття:

1) «суспільні витрати виробництва» товару, які складаються з затрат живої (необхідної і додаткової) праці та втіленої у засобах виробництва праці на виробництво продукції;

2) «капіталістичні (індивідуальні) витрати виробництва», які являють собою «…еквівалент або вартість, яка заміщує в товарі капітальну вартість с + v, витрачену у вигляді елементів виробництва»

Тобто, суспільні витрати виробництва характеризують вартість виробництва товару для суспільства і дорівнюють с + v + м. А, капіталістичні витрати виробництва визначаються витратами капіталу товаровиробника і обмежуються лише часткою вартості товару, яка повертає лише те, скільки коштує товар самому капіталістові: с + v. Т. Мальтус вважав, що вартість товарів по величині дорівнює витратам на їх виробництво, які включають затрати на виробництво продукту «безпосередньої» живої праці, «нагромадженої праці» в засобах виробництва та додаткову кількість праці, яка відповідає прибуткові на авансовий капітал. Категорія «витрати виробництва» розглядалася і в працях представників неокласичної теорії вартості. Зокрема, А. Маршал виділяв поняття:

1) «реальні витрати для виробництва» - затрати різних видів праці, прямо чи опосередковано зайнятої у виробництві товару разом з очікуванням, необхідним для нагромадження застосованого в його виробництві капіталу;

2) «(грошові) витрати виробництва» - суми грошей, доводиться платити за всі зусилля і жертви для виробництва товару.

А. Маршал вважав, що «витрати виробництва для виготовлення певної кількості даного товару дорівнюватимуть цінам пропозиції відповідних кількостей факторів його виробництва».

Отже, прослідкувавши трактування категорій «витрати виробництва» від класиків до неокласиків політичної економії, можна зробити висновок пор те, що підходи до вивчення цієї категорії змінювалися разом з поступовим нівелюванням протистояння між працею та капіталом.

Радянські економісти, за часів командно-адміністративної системи господарювання, в своєму розумінні витрат виробництва довгий час наслідували положення трудової теорії вартості К. Маркса. Така ситуація склалася і в бухгалтерській сфері про, що свідчить тлумачення поняття «витрати виробництва» в роботах В. Палія, А. Маргуліса.

Питання про стандартизацію обліку сільськогосподарської діяльності було поставлено МФБ в 1994 році. У грудні 2000 року був затверджений міжнародний стандарт бухгалтерського обліку МСБО 41 «Сільське господарство», який було рекомендовано застосовувати з 01.01.2003 року. З 2004 року МСБО 41 в якості національного почав застосовуватись в Новій Зеландії. Аналогічний стандарт № 35 «Само створювані та відтворювані активи» прийняла Австралія. У розвинутих країнах поки що цей стандарт не знаходить застосування. З країн колишнього СРСР положення МСБО 41 враховані при розробці аналогічних національних стандартів: у Молдові НСБО 5 «Особливості обліку на сільськогосподарських підприємствах» та деяких Середньоазіатських республіках.

Розробкою цього стандарту в Україні займався науково-дослідний інститут при Міністерстві фінансів України із залученням науковців та викладачів по обліку в сільському господарстві. Розроблений П(С)БО 30 «Біологічні активи», затверджено Наказом Мінфіну України № 790 від 05.12.2005р. набранням чинності з 01.01.2007р. В розяснення застосування П(С)БО 30 розроблені та затверджені Наказом Мінфіну України № 1315 від 29.12.2006р. Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку біологічних активів. Для застосування П(С)БО 30 Мінфіном України внесено зміни до Плану рахунків та деяких П(С)БО (Наказ № 1176 від 11.12.2006р.). Вищезазначені нормативні документи наведено в додатках до цього Посібника.

Основні зміни, що вносяться П(С)БО 30 «Біологічні активи» в організацію обліку сільськогосподарської діяльності по рослинництву наведені в додатку Ж. Це зміни до: обєктів обліку; плану рахунків; оцінки активів.

Перш за все, П(С)БО 30 вводяться нові обєкти обліку - «Біологічні активи», що являють собою живі організми (рослини, тварини), які вирощуються підприємством з метою отримання сільськогосподарської продукції або утримуються ним з метою отримання інших вигод. Змінюються назви існуючих обєктів обліку: «Робоча і продуктивна худоба» - на «Довгострокові біологічні активи тваринництва»; «Багаторічні насадження» - на «Довгострокові біологічні активи рослинництва», «Тварини на вирощувані і відгодівлі» - на «Поточні біологічні активи тваринництва». Окрім того, обєктами обліку стають «Поточні біологічні активи рослинництва» - площі певних сільськогосподарських культур, що вирощуються підприємством. Чого раніше не було (додаток Ж).

Суть цих нововведень не в механічній зміні назв обєктів обліку, а у визнанні необхідності і появі можливості окремого відображення в обліку і звітності специфічних активів, що живуть, приростають, відтворюються, а, звідси, повинні бути окремо виділені і мати особливу оцінку. Останнє обумовлює і запровадження даним стандартам інших змін в організації обліку.

РОЗДІЛ 2

ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНИЙ АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Обєктом дослідження дипломної роботи є товариство з обмеженою відповідальністю “Елеватор “Чиста криниця” іменоване в подальшому Товариство, створене у відповідності до Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Законів України “Про господарські товариства”, “Про зовнішньоекономічну діяльність”, інших законодавчих та нормативних актів та згідно з рішенням загальних зборів засновників.

Товариство від 21 липня 2005 року є правонаступником майнових і немайнових прав та обовязків, приватної агрофірми “Дружба” в частині переданого йому майна у відповідності до балансу і актів приймання-передачі активів та пасивів агрофірми. Скорочена назва Товариства: ТОВ “Елеватор “Чиста криниця”. Місцезнаходження та юридична адреса товариства: 61045, Україна, місто Харків, вулиця Отакара Яроша, будинок 18-А.

Згідно Статуту (додаток З), головною метою діяльності товариства є забезпечення прибутку на основі:

- селекція насіння та виведення нових високоякісних сортів;

- зайняття підсобними промислами та виробництво товарів широкого вжитку;

- сушіння та збереження зернових і продуктів, їх переробки;

- заготівля, -закупівля, переробка сільськогосподарської продукції, як власного виробництва, так і придбаної у інших фізичних та юридичних осіб, у тому числі за готівку;

- виробництво борошна;

- виробництво неочищеної олії та жирів;

- проведення ефективної зовнішньоекономічної діяльності з метою завезення елітних сортів насіння, сільськогосподарської техніки та нових технологій вирощування сільськогосподарської продукції;

- проведення робіт по захисту сільськогосподарських культур від шкідників, бур'янів та хвороб за рахунок впровадження біологічних препаратів;

- участі у діяльності господарських, фінансових, кооперативних, громадських та інших обєднаннях, втому числі і з зарубіжними партнерами;

- організації оптової та роздрібної торгівлі промисловими та продуктовими товарами, реалізація автотранспорту, паливно-мастильних матеріалів, сировинних ресурсів;

- іншої господарської й фінансової діяльності (оренда майна, бартерні операції, випуск, продаж та придбання цінних паперів. Закупівля сільськогосподарської продукції на підприємствах та у населення тощо);

- зовнішньоекономічна діяльність;

- лізингові операції;

- здійснення інших видів діяльності, не заборонених законодавством України.

Всі види діяльності, які відповідно до чинного законодавства потребують спеціальних дозволів можуть виконуватись тільки при їх наявності.

ТОВ ”Елеватор “Чиста криниця” має відокремлене майно, самостійний баланс, поточний та вкладні (депозитні) рахунки в банківських установах, круглу печатку, штампи і бланки зі своїми найменуваннями, емблему та інші реквізити, необхідні для здійснення своєї діяльності.

Однією з особливостей сільськогосподарського виробництва є його тісний зв'язок з біологічними процесами, а отже, залежність від грунтово-кліматичних умов, місця розташування та інших природних факторів.

Центральна садиба і контора ТОВ “Елеватор “Чиста криниця” розташовані у с. Богданівка, яке знаходиться за 25 кілометрів від районного центру - смт. Нові Санжари та на відстані 75 кілометри від обласного центру - міста Полтава. Село Богданівка з районним та обласним центрами звязане дорогою з твердим покриттям. Найближчою залізничною станцією до господарства є станція у селі Руденківка (23 км). Через територію землекористування проходить шосейна дорога Полтава - Дніпропетровськ. Землі господарства знаходяться у 9 населених пунктах: с. Богданівка, с. Варварівка, с. Марянівка, с. Дубина, с. Руденківка, с. Суха Маячка, с. Ленінове, с. Оборона Рад, с. Галущина Гребля. Відстань між населеними пунктами в цілому не ускладнює оперативний контроль за господарською діяльністю підприємства. Земельні паї у користуванні товариства знаходяться у 4 сільських радах: по Сухомаячківській - орендовано 476 паїв на площі 1821,91 га, по Богданівській - 332 паїв на площі 1629,95 га, по Галущиногреблянській - 251 паїв на площі 1033,78 га, по Руденській - 375 паїв на площі 1097,73 га.

В цілому ТОВ “Елеватор” Чиста криниця” має вигідне адміністративне розташування і досить сприятливі природно-кліматичні умови для вирощування районованих на Полтавщині сільськогосподарських культур і для ведення сільськогосподарського виробництва взагалі.

Разом з тим, деякі особливості клімату - засуха і сильні вітри, а також коливання окремих кліматичних показників по роках, потребують суворого дотримання всього комплексу агротехнічних заходів по нагромадженню і зберіганню вологи в ґрунті і по захисту ґрунтів від водної та вітрової ерозії.

ТОВ “Елеватор ”Чиста криниця” складається з трьох виробничих підрозділів. До яких входять два машинно-тракторні парки, три рільничі бригади та зерносушильний комплекс. Товариство має в наявності 41 трактор, 9 зернозбиральних комбайнів, 31 грузових автомобілів, 11 спецмашин, 3 автобуси.

Органами управління товариством є:

1. Загальні збори учасників;

2. Виконавчий орган - директор.

Вищим органом товариства є загальні збори учасників. Директор здійснює керівництво поточною діяльністю товариства. Рівень складності структури управління та організаційної структури господарства цілком відповідає його розмірам та виробничим потужностям.

Розміщення господарства та природно-кліматичні умови регіону зумовлюють неоднаковий розвиток його галузей, визначають склад і структуру асортименту продукції, яку виробляє господарство. Даний процес характеризується таким поняттям, як спеціалізації виробництва.

Спеціалізація - це переважаючий розвиток кількох або однієї галузі з метою масового виробництва ряду чи одного виду продукції на основі фондо- та енергоозброєності праці з урахуванням природно-економічних умов певної зони.

Спеціалізація господарства визначається структурою його грошових надходжень від реалізації товарної продукції. Але оскільки в сільському господарстві виробляється значна частина нетоварної продукції, то її характеризують додаткові показники: структура валової продукції, виробничих і трудових затрат, а також основних засобів виробництва.


назад | 1  2 3 4 5 6 7 8 9  | вперед